За звичайних умов лише атоми благородних газів знаходяться у незв’язаному одноатомному стані.

Атоми інших елементів взаємодіють один з одним утворюючи молекули, іони, радикали. Ця взаємодія обумовлена електростатичними силами, які виникають між електронами і ядрами різних атомів елементів. Основну роль тут відіграють електрони, розміщені на зовнішньому електронному рівні, які слабше зв’язані з ядром – валентні електрони. Тому при розгляді природи зв’язків, основну увагу акцентують на електронній структурі атомів.

На сьогодні відомо, що високу хімічну стійкість благородних газів обумовлюють їх завершені електронні оболонки, які містять 2 (дублет у Гелію) або 8 (октет у Неону, Аргону, Криптону, Ксенону, Радону) електронів.

Атоми, які містять на зовнішньому електронному рівні менше 8 (іноді менше 2) електронів прагнуть набути завершеної електронної конфігурації благородного газу (дублету – атоми елементів 1 періоду, або октету – атоми елементів інших періодів) шляхом утворення сіпальних електронних пар, віддачі або приєднання електронів.

В результаті цього утворюється хімічний зв’язок. Утворення хімічного зв’язку супроводжується зменшенням енергії системи, порівняно з сумарним значенням енергії окремих атомів, що утворюють цю систему.

Хімічний зв’язок – сукупність явищ, які утримують атоми елементів у просторі в певному положенні і на певній віддалі так, що вони утворюють стійкі молекули, іони, кристали тощо.

Основними типами хімічного зв’язку є ковалентний, іонний, металічний.

Розглянемо кожен з них.