12. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
12. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
12.6. Дисоціація води. Поняття про рН та кислотно-основні індикатори
Чиста вода дуже погано проводить електричний струм, але все ж електропровідність води можна зафіксувати, що пояснюється незначною самодисоціацією води на іони Н+ та ОН– (автопротоліз):
Н2О + Н2О ↔ Н3О+ + ОН–
Експериментально встановлено, що при 25 0С [Н3О+] = [ОН–] = 10–7 моль/л.
Запишемо вираз для визначення КН2О води:
, звідки КН2О[Н2О]2 = [Н3О+][ОН–]
Оскільки ступінь дисоціації води дуже незначний, то [Н2О] = СН2О, тобто СН2О = 55,56 моль/л* і можна прийняти, що в розбавлених розчинах СН2О така ж. Введемо позначення Кw = КН2О[Н2О]2. Одержимо:
Кw = [Н3О+][ОН–] = 10–7∙10–7 = 10–14.
Величину Кw називають іонний добуток води і при незмінній температурі він сталий. При зростанні температури Кw зростає (при 100 0С Кw = 5,5∙10–13).
Якщо [Н3О+] = [ОН–] = 10–7 моль/л, то розчин нейтральний, [Н3О+] > [ОН–] > 10–7 моль/л, розчин кислий, а коли [Н3О+] < [ОН–] < 10–7 моль/л – лужний. Незалежно від значень [Н3О+] та [ОН–], завжди [Н3О+][ОН–] = 10–14.
Для зручності, використовують значення десяткових логарифмів [Н3О+], взяті зі знаком “–”: –lg[Н3О+] = pH (читається “пе аш”) (табл. 12.5).
Таблиця 12.5
Концентрація іонів Н3О+ та рН деяких розчинів
[Н3О+] |
рН |
Середовище |
10–7 |
7 |
нейтральне |
10–3 |
3 |
кисле |
10–12 |
12 |
лужне |
Зв’язок між [Н3О+] та рН наведено на схемі.
[Н3О+] |
10 |
10–1 |
10–2 |
10–3 |
10–4 |
10–5 |
10–6 |
10–7 |
10–8 |
10–9 |
10–10 |
10–11 |
10–12 |
10–13 |
10–14 |
||
рН |
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
||
середовище |
кислотність зростає |
лужність зростає |
|||||||||||||||
|
нейтральне |
|
|||||||||||||||
Аналогічно з рН (водневий показник), введено рОН – гідроксильний показник: рОН = –lg[OH–]. рН та рОН пов’язані відношенням:
рН + рОН = 14
Значення рН розчинів експериментально можна визначити використовуючи кислотно-основні індикатори – речовин, що змінюють забарвлення, залежно від [Н3О+]. Характеристики деяких кислотно-основних індикаторів наведені в табл. 12.6.
Таблиця 12.6
Залежність забарвлення деяких кислотно-основних індикаторів
від рН середовища
Індикатор |
Середовище, забарвлення |
||
кисле |
нейтральне |
лужне |
|
Метиловий оранжевий |
червоний (рН > 3,1) |
оранжевий (3,1 < рН < 4,4) |
жовтий (рН > 4,4) |
Метиловий червоний |
червоний (рН > 4,2) |
оранжевий (4,2 < рН < 6,3) |
жовтий (рН > 6,3) |
Фенолфталеїн |
безбарвний (рН > 8,0) |
блідо-малиновий (8,0 < рН < 9,8) |
малиновий (рН > 9,8) |
Лакмус |
червоний (рН > 5,0) |
фіолетовий (5,0 < рН < 8,0) |
синій (рН > 8,0) |
Існують універсальні індикатори, використовуючи які можна визначити рН будь-якого розчину з точністю до одиниці.
Найточніше значення рН визначають приладами – рН-метрами.
Багато процесів відбуваються лише при певних значеннях рН. Так, рН шлункового соку людини – 1,7, відхилення від цього значення ведуть до порушення процесів травлення. Рослини нормально ростуть на грунтах з відповідним для даного виду значенням рН. Велика роль рН у проходженні окисно-відновних процесів (див. Хімія окисно-відновних процесів).