24. ФЕРУМ. ЗАЛІЗО

24. ФЕРУМ. ЗАЛІЗО

24.1. ФЕРУМ. ЗАЛІЗО. ВЛАСТИВОСТІ

Ферум – представник перехідних елементів, знаходиться у VIIIB підгрупі Періодичної системи хімічних елементів.

Електронна будова атома Феруму 1s22s22р63s23р63d64s2:

На зовнішньому електронному рівні атом Феруму містить два s-електрони, заповнюється 3d-підрівень, тому Ферум – d-елемент. У хімічних реакціях він віддає 2 електрони з 4s-підрівня з утворенням іона Fe2+, який при відщепленні одного електрона з 3d-підрівня утворює іон Fe3+. Менш характерним є ступінь окиснення +6. За рахунок вільних d-орбіталей Ферум утворює комплексні сполуки з координаційними числами 4, 6 і 8.

Назва “Ферум” походить від лат. “firmus” – міцний. Залізо – один з металів, відомий людству ще з ІХ – VII ст. Першим джерелом заліза були метеорити, згодом люди навчились виплавляти його з руд. У ті часи вартість міді, срібла, золота і заліза відносились як 1:160:1280:6400. Це було зумовлено, з одного боку, рідкістю метеоритного заліза і поширеністю самородних міді, срібла і золота, а з іншого – практичним застосуванням заліза для виготовлення зброї, сільськогосподарських інструментів тощо. В “Одисеї” Гомер згадує, як переможця спортивних ігор Ахіллеса нагородили шматком заліза і шматком золота.

Поширення в природі. Ферум – другий (після Алюмінію) за поширенням метал та четвертий (після Оксигену, Силіцію та Алюмінію) у земній корі (5,2%) елемент. Зустрічається у вільному стані (метеоритне залізо) та у вигляді сполук (табл. 24.1), які використовують для промислового одержання заліза.

Велика кількість самородного заліза (30%) метеоритного походження знаходиться на поверхні Місяця. Через відсутність там атмосфери з окисниками (кисень, вода) усі елементи перебувають у нижчих ступенях окиснення. При виверженні вулканів на Місяці утворюється самородне залізо шляхом відновлення мінералів за високої температури та глибокого вакууму.

Таблиця 24.1

Деякі природні сполуки Феруму

Назва мінералу

Формула

Бурий залізняк (лимоніт)

2Fe2O3∙3H2O

Залізний колчедан (пірит)

FeS2

Магнітний залізняк (магнетит)

Fe3O4 (або FeO∙Fe2O3; Fe(FeO2)2)

Червоний залізняк (гематит)

Fe2O3

Залізний шпат (сидерит)

FeСO3

Пірит рідко використовують для добування заліза, він є основною сировиною для одержання сульфатної кислоти.

Одержання. Сучасні промислові способи переробки залізних руд описані в п. Чавун і сталь.

Залізо високої чистоти одержують прямим відновленням Fe2O3:

Fe2O3 + 3H2 = Fe + 3H2O,

або термічним розкладом (150 – 200 0С, 10МПа) ферум пентакарбонілу:

[Fe(CO)5] = Fe + 5CO.

Фізичні властивості. Чисте залізо – сріблясто-білий метал, з хорошою тепло- та електропровідністю, пластичний, ковкий (табл. 24.2).

Таблиця 24.2

Деякі властивості Феруму і заліза

Характеристика

Ферум і залізо

Порядковий номер

26

Атомна маса

56

Конфігурація зовнішнього електронного рівня

3d64s2

Атомний радіус, пм

126

Густина, г/см3

7,87

Температура плавлення, 0С

1539

Температура кипіння, 0С

2870

 

На вологому повітрі залізо тьмяніє, утворюючи пухку плівку гідроксиду, яка не перешкоджає подальшому окисненню металу. Залізо виявляє феромагнітні властивості (речовини, що притягуються магнітом – феромагнетики). Механічні властивості заліза визначаються наявністю домішок, зі зростанням їх кількості якість металу погіршується.

Залізо утворює кілька кристалічних модифікацій, стійких за певної температури (після 768 0С залізо втрачає феромагнітні властивості):

При зниженні температури відбувається зворотній процес.

Хімічні властивості визначаються наявністю домішок. Чисте залізо – метал середньої активності. Біля м. Делі (Індія) стоїть залізна колона висотою 7 м і масою 6,5 т без жодних слідів корозії, хоча її вік – понад 2800 р. Колона виготовлена із заліза чистотою 99,72%, стійкого до корозії.

Для Феруму характерне утворення сполук Fe+2 i Fe+3, що відповідають оксидам FeO і Fe2O3. Відомі солі фератної кислоти H2FeO4, у яких ступінь окиснення Феруму +6.

І. Взаємодія з простими речовинами.

Залізо при нагріванні реагує з киснем, сіркою, галогенами, вуглецем та азотом з утворенням відповідних бінарних сполук:

3Fe + 2O2 = Fe3O4 (або FeO + Fe2O3);                 2Fe + 3Cl2 = 2FeCl3;

Fe + S = FeS;                 3Fe + C = Fe3C;             2Fe + N2 = 2FeN

З воднем залізо безпосередньо не реагує.

ІІ. Взаємодія зі складними речовинами.

1. Залізо за нормальних умов реагує з водою і киснем:

4Fe + 3O2 + 6H2O = 4Fe(OH)3

Цей процес – корозія заліза детально розглянуто у п. Корозія металів.

2. Взаємодія з кислотами-неокисниками (HСl або розведена сульфатна) відбувається за нормальних умов і веде до утворення відповідних солей та виділення водню:

Fe + 2НСl = FeCl2 + Н2­;                 Fe + Н2SO4 = FeSO4 + Н2­.

3. Взаємодія з кислотами-окисниками (концентрована сульфатна, розбавлена та концентрована нітратна кислоти) веде до утворення солей Fe3+:

Fe + 4HNO3р. = Fe(NO3)3 + NO + H2O;

2Fe + 6H2SO4 = Fe2(SO4)3 + 3SO2 + 6H2O.

Кислоти високих концентрацій пасивують метал, взаємодія не відбувається і тому концентровані HNO3 і H2SO4 перевозять у залізних цистернах.

4. Розпечене до червона залізо реагує з водяною парою:

3Fe + 4H2O = Fe3O4 + 4H2.

5. Залізо витісняє метали, які розташовані після нього у ряду стандартних електродних потенціалів з водних розчинів їх солей:

Fe + CuSO4 = FeSO4 + Cu.