Геоекологічна ситуація

1 Геоекологічна ситуація

Поняття геоекологічної ситуації. Людина як біологічна й суспільна істота живе і творить у певному природному середовищі. Воно може позитивно або негативно впливати на самопочуття і здоров’я людини залежно від сукупності природних умов території, а також тих змін, які привнесені в них самою людиною. Отже, умови проживання людей на певній території залежать від конкретної геоекологічної ситуації – стану природного середовища в певному регіоні, ступені його відповідності санітарно-гігієнічним нормам життя населення і природно-екологічним умовам існування живих організмів.

На стан природного довкілля звичайно впливають власне природні процеси та явища (наприклад, посухи, лісові пожежі, сильні паводки, ураганні вітри, землетруси тощо). Однак сучасна геоекологічна ситуація майже всюди в світі формується під впливом самої людини. У процесі життя і господарської діяльності людина все більше використовує різні компоненти природи, повертаючи натомість величезну кількість невластивих природі продуктів своєї життєдіяльності. Тим самим вона порушує зв’язки між природними компонентами, збіднює та видозмінює природне середовище, забруднює складові географічної оболонки – атмосферу, гідросферу, літосферу і ґрунт, спричиняє негативні зміни в біосфері, в тому числі й через ланцюги живлення (наприклад, нагромадження шкідливих речовин у рослинах, які переходять у процесі харчування до тварин, а далі – в організм людини).

Щоб оцінити сприятливість геоекологічної ситуації для життя людини використовують різні якісні та кількісні показники. Вони фіксують порушення природних компонентів і стан їх забруднення (кількість викидів шкідливих речовин). Ці показники зіставляють з гранично допустимими концентраціями речовин – науково обґрунтованою можливою їх кількістю у довкіллі, при якій не існує суттєвої загрози здоров’ю людини (наприклад, сполук сірки в повітрі, важких металів у ґрунті, органічних хімічних сполук у воді). Залежно від того, як ці показники співвідносяться на певній території, формується сприятлива чи не сприятлива екологічна ситуація.

Геоекологічна ситуація в країні змінюється як від місця до місця, так і на одній і тій самій території з часом. Людина може не тільки шкодити довкіллю, але й виправляти геоекологічну ситуацію на краще.

Стан природного середовища в Україні сформувався під впливом давнього освоєння й надмірного антропогенного перетворення території, значного її насичення промисловим і сільськогосподарським виробництвами, порівняно незначними природоохоронними площами.

Основні забруднювачі довкілля. Надзвичайно великі зміни у стані навколишнього природного середовища України відбуваються під впливом розвитку промисловості. Внаслідок гірничодобувної діяльності відбувається нагромадження відвалів із порід, які виймаються з шахт, рудників, кар’єрів. Нерідко у відвалах опиняються токсичні речовини, які розвіюються на значні території, потрапляють у підземні води. Це впливає на ріст рослин, здоров'я  людей. Загалом у відвалах знаходиться 25 млрд т порід, вони займають площу 50 тис. га. Найбільше відвалів з небезпечними речовинами у місцях видобутку вугілля, руд металів, сірки, калійної солі – у Донбасі, Придніпров'ї, Львівсько-Волинському басейні, Прикарпатті. У місцях шахтного способу видобутку утворюються терикони – насипні утворення заввишки до 100 м. Ці “гори” не придатні для використання. У них нерідко відбувається самозаймання вугільної породи та вибухи метану.

Підприємства обробної промисловості забруднюють найбільше повітря та воду. Підприємства України щорічно викидають більш як 6 млн т речовин, в яких міститься понад 200 видів шкідливих компонентів. Найбільше забруднюють довкілля ТЕС, металургійні та хімічні підприємства. У тиху безвітряну погоду над містами нерідко буває смог – туман із диму, сажі та інших домішок. Серед викидів – сполуки вуглецю, азоту, фосфору,сірки, які спричинюють випадання кислотних дощів. Ці дощі пригнічують ріст овочевих культур, плодових дерев і кущів, руйнують будівлі та пам'ятники. У викидах промислових підприємств є немало токсичних важких металів, які здатні нагромаджуватися у продуктах: свинець, ртуть, олово, мідь, молібден, сурма, кадмій та ін. Найбільш високий рівень забруднення відмічено у містах Донбасу (Слов'янську, Макіївці, Краматорську, Єнакієвому, Дзержинську), Придніпров’я (Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі), Маріуполі, Одесі, Чернівцях, Києві, Черкасах та ін.

Великим забруднювачем довкілля є транспорт. Він дає майже 70 % усіх викидів в атмосферу, які є продуктами згоряння палива. Вздовж автошляхів концентрація шкідливих речовин, у тому числі важких металів, у 10 – 20 разів перевищує гранично допустимі норми. Тому вздовж доріг забороняється випасати худобу, рвати плоди. Автомобільний транспорт – перший забруднювач повітря й у великих містах. Забруднення довкілля спостерігається також уздовж залізниць, у портах та аеропортах, яке здійснюється залишками палива з транспортних засобів. Найбільше викидів шкідливих речовин буває під час аварій на транспорті. Так, у 2007 р. залізнична аварія на Львівщині спричинила значні викиди в атмосферу і ґрунт отруйного жовтого фосфору, а внаслідок аварії танкерів у чорноморські води потрапили нафтопродукти.

Забруднення ґрунтів, вод і біосфери спричиняє й сільськогосподарська діяльність людей, особливо хімізація сільського господарства. Тривалий час люди використовували отрутохімікати проти шкідників культурних рослин (бур’янів, різних комах), не звертаючи уваги на їх шкідливий вплив на здоров'я людей і тварин. Це стосується і надмірної кількості нітратів, що засвоюються сільськогосподарськими рослинами внаслідок внесення мінеральних добрив при їх вирощуванні. Ускладнює екологічну ситуацію в Україні і неналежне зберігання отрутохімікатів та добрив – часто у необладнаних приміщеннях, а то й під відкритим небом. Нерідко ці речовини потрапляють у ґрунт та воду й отруюють їх, зумовлюючи захворювання людей.

Значним забруднювачем довкілля є також комунальне господарство населених пунктів, особливо міст. Внаслідок життєдіяльності людей нагромаджуються тверді побутові відходи, які вивозяться на відкриті сміттєзвалища, а також каналізаційні побутові стоки. Для їх очищення у містах створені очисні споруди, але нерідко забруднені води потрапляють у річки. Тим більше, безпосередньо в річки стікають дощові води, які змиваючи вулиці міст несуть у водойми нафтопродукти, важкі метали, велику кількість сміття.

Значну загрозу людям і довкіллю несуть численні “поховання” і склади хімічно небезпечних речовин, а також склади боєприпасів, які залишилися Україні у спадок від військово-промислового комплексу колишнього СРСР. Таких складів по всій Україні понад 180, в них зосереджено 2,5 млн тонн вибухових речовин. Відомі факти масового небезпечного захворювання людей поблизу таких об’єктів (Первомайський район на Миколаївщині), вибухів артилерійських снарядів в Артемівську (Донецька область), Новобогданівці (Запорізька область), Лозовій (Харківська область), внаслідок чого страждали люди, нищились будівлі. У кількох місцях на території країни зберігається дуже небезпечне рідке ракетне паливо. Знищення боєприпасів і вибухово небезпечних речовин гальмується браком коштів.

Регіональні відмінності геоекологічної ситуації. В Україні розрізняють території із сприятливою, помірно-сприятливою, задовільною, погіршеною, напруженою та катастрофічною екологічною ситуацією. У цих назвах відображено наростанням гостроти екологічних проблем на територіях. Сприятлива, помірно-сприятлива і задовільна ситуація склалася у давно освоєних регіонах, де переважає сільськогосподарська діяльність (лісостепова зона, крайні схід та захід Полісся, Карпати). При цьому території з більш сприятливими умовами життя займають менші площі.

Погіршеною екологічною ситуацією характеризуються освоєні відносно недавно, однак надмірно експлуатовані степові землі, забруднене радіоактивними відходами центральне Полісся, промислові райони навколо великих міст. У великих промислових районах Донбасу, Придніпров’я, навколо деяких міст Прикарпаття погіршена екологічна ситуація переростає в напружену, а у 30-кілометровій Чорнобильській зоні – катастрофічну.

Час від часу в окремих місцевостях виникають негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Їх оголошують зонами надзвичайних екологічних ситуацій, правовий статус яких також закріплений законом. На жаль, таких зон в Україні з’являється чимало.

 

Вплив геоекологічної ситуації на здоров'я населення. Стан навколишнього природного середовища значною мірою впливає на здоров'я і тривалість життя людей. В Україні екологічний чинник поряд із соціально-економічним є визначальним у народжуваності й смертності населення. З 1992 р. показники смертності у нашій країні перевищують показники народжуваності, тому спостерігається зменшення кількості населення. Це особливо гостро виявляється у регіонах, де значне радіоактивне і промислове забруднення довкілля (Чернігівська, Київська, Житомирська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська і Запорізька області).

Навколо Чорнобильської АЕС, де у квітні 1986 р. сталася одна з найбільших техногенних аварій людства, створено 30-тикілометрову зону відчуження, яку називають Чорнобильською зоною. З неї було відселено майже сто тисяч осіб із 75-ти населених пунктів України. Безлюдним містом-привидом стала Прип'ять – місто працівників електростанції. У зоні містяться сотні захоронень радіоактивних відходів. Технологій з їх дезактивації поки що немає. І тільки в самому Чорнобилі обмежений час працюють люди. Вони слідкують за станом укриття та АЕС (у 2000 р. електростанцію остаточно закрили) та обслуговують Чорнобильську зону. На околицях зони проживає більш як сотня людей переважно старшого віку, які, незважаючи на заборони й небезпеку для свого здоров’я, повернулися у свої домівки.

Внаслідок викидів у повітря великої кількості радіоактивних речовин відбулося стійке і довготривале забруднення території Цезієм, Стронцієм і Плутонієм. Ці речовини випромінюють радіоактивні промені і їх називають радіонуклідами. Вони мають здатність нагромаджуватися в організмах, воді, ґрунті, повітрі і тривалий час впливати на стан довкілля, життя людей і тварин (період піврозпаду Цезію-137 становить 24 тис. років!). Тому в зоні значного радіоактивного забруднення заборонено вирощувати сільськогосподарські культури, збирати ягоди, гриби, полювати на дичину, ловити рибу, пити воду, палити дерева чи листя. Велику кількість забруднюючих речовин акумулювали в собі донні відклади Київського водосховища.

За роки, що минули від аварії, постійно проводиться робота щодо зменшення радіаційного забруднення території України. Здійснюються постійні спостереження за рівнем радіації, за впливом радіонуклідів на різні компоненти природного середовища та здоров'я людей. Тепер Чорнобильська зона – науковий полігон. У 2008 р. там також створено сховище для радіоактивних відходів інших атомних станцій України. Ця територія із “радіоактивним” ландшафтом є своєрідним застереженням щодо безпечного ставлення до використання такого потужного джерела енергії, як атомна, а також інших досягнень прогресу.