Іменник / das Substantiv
Іменник
Німецький іменник уживається з артиклем, особливим словом, яке ставиться перед іменникові і вказує на його рід, число, відмінок. Розрізняють означений і неозначений артикль. Означений артикль чоловічого роду (m) der, жіночого (f) die, середнього (n) das. У множині (PI) іменники всіх родів уживаються з означеним артиклем die. Неознаїчений артикль чоловічого роду ein, жіночого eine, середнього ein. У множині неозначений артикль не вживається. Артикль змінюється за відмінками разом з іменником. У німецькій мові чотири відмінки: називний – Nominativ (wer? was? – хто? що?), родовий – Genitiv (wessen? – кого? чого? чий?), давальний – Dativ (wem? – кому? чому?), знахідний – Akkusativ (wen? was? – кого? що?).
Уживання відмінків залежить від їішьої ролі в реченні і від керування дієслів і прийменників. Nominativ уживається зазвичай як підмет або іменна частина присудка:
- Mein Vater ist Ingenieur.
- Er will Arzt werden.
Genitiv уживається переважно як означення до іншого іменника:
- Das sind die Hefte des Bruders.
Akkusativ уживається як прямий додаток при перехідних дієсловах, а Dativ як непрямий додаток:
- Ich schenke der Nichte einen neuen CD-Player.
Деякі дієслова відрізняються за керуванням відмінками від українських. Наприклад, дієслово gratulieren уживається з Dativ, тоді як відповідне українське «поздоровляти, привітати» вживається зі знахідним відмінком, порівн.:
- Ich gratuliere der Tante zum Geburtstag. (Я поздоровляю тітку з днем народження).
Бережна В.В., Пантелєєва С. В. Довідник старшокласника та абітурієнта. Німецька мова. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 336 с.