13. ОСНОВНІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

13. ОСНОВНІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

13.6. Амфотерні гідроксиди

Поряд з типовими основами та кислотами існує велика група гідроксидів, які можуть взаємодіяти з кислотами (виявляючи при цьому властивості основ) або з основами (виявляючи кислотні властивості) з утворенням солі та води – амфотерні гідроксиди.

До них належать гідроксиди металів головних підгруп (берилію Ве, алюмінію Al) і багатьох металів побічних підгруп Періодичної системи, які перебувають у проміжних ступенях окиснення: Ве(ОН)2, Al(OH)3, Zn(OH)2, Cr(OH)3, Pb(OH)2 тощо.

Розглянемо амфотерність на прикладі цинк гідроксиду Zn(OH)2.

У водному розчині Zn(OH)2 дисоціює за схемою:


За рахунок однакової кількості утворених іонів Н+ та ОН амфотерні гідроксиди не змінюють колі індикаторів.

Одержують амфотерні гідроксиди тими ж способами, що й нерозчинні у воді основи – взаємодією солей з лугами:

Al2(SO4)3 + 6NaOH = 2Al(OH)3 + 3Na2SO4.

Для запобігання розчинення утвореного амфотерного гідроксиду у надлишку лугу:

NaOH + Al(OH)3 = Na[Al(OH)4],

останнього беруть менше від розрахованої кількості.

Хімічні властивості амфотерних гідроксидів.

  1. Кислотні властивості виявляються у реакціях з водними розчинами лугів:

H2ZnO2 + 2NaOH = Na2[Zn(OH)4],

або при сплавленні у твердому стані:

H2ZnO2 + 2NaOH = Na2ZnO2 + 2Н2О.

  1. Основні властивості виявляються у реакціях з кислотами:

Zn(OH)2 + HСl = ZnCl2 + 2 Н2О.

Схематично запишемо перетворення Zn(OH)2 у водних розчинах, залежно від рН середовища: