Економіко-географічна характеристика регіонів та країн світу

5. Італія

Географічне положення. Італія розташована на півдні Європи, у басейні Середземного моря. Площа країни – 301,3 тис.км2. Її територія складається із трьох географічно окреслених частин - материкової, куди входить Падуанська низовина і схили Альпійської гірської дуги; Апеннінського півострова, що розташований між Адріатичним і Тірренським морями; островів Сіцілія, Сардінія та ін.

Італія - морська держава. Близько 80 % державних кордонів омиває Середземне море, що сприяє вигідним міжнародним зв'язкам. Через порти Генуя, Венеція і Трієст здійснюється перевезення міжнародних вантажів. Сухопутні кордони Італії проходять через Альпи, тут вона межує з Францією, Швейцарією, Австрією і Словенією.

Італія - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - парламент, що складається з Сенату республіки і Палати депутатів.

Населення. За чисельністю населення (60,8 млн. осіб, 2012 р.) Італія займає третє місце в Європі після Російської Федерації та Німеччини. Більшість населення становлять італійці (94,1 %) сардинці, ретороманці та інші національності (1,9%). Національні меншини, у своїй більшості, проживають у прикордонних районах вздовж Альпійських гір.

Переважна більшість віруючого населення - католики (99 %).

Середня щільність населення - 192,1 осіб/км2. Найщільніше заселені рівнини Ломбардії і Лігурії (понад 300 осіб/км2).

У країні переважає міське населення (77 %), основна його частина проживає у Північній Італії, особливо на Падуанській рівнині. Міста є осередками сучасної промисловості, науки, культури, важливими транспортними вузлами, адміністративними центрами (Мілан - 4,2 млн. жителів, Неаполь - 3,0 млн., Рим — 2,8 млн., Турин - 1,3 млн., Палермо - 734 тис, Генуя - 701 тис., Болонья - 412 тис., Флоренція - 408 тис., Катанія - 364 тис., Барі - 353 тис., Венеція - 318 тис., Мессіна - 275 тис., Верона - 259 тис., Трієст - 231 тис. осіб та ін.).

Природно-ресурсний потенціал. Клімат Італії дуже різноманітний, оскільки півострів гористий і далеко видається в Середземне море. В Північній Італії клімат континентальний: зима холодна і туманна, а літо - жарке. В Центральній Італії - морський клімат з відносно м'якою зимою і не дуже жарким літом. На Адріатичне узбережжя періодично сильний вітер (бора) приносить маси холодного повітря. На півдні Італії типовий середземноморський клімат з теплим і не дощовим літом та значними опадами взимку, коли температура рідко опускається нижче + 7°С. Найбільш стабільні метеорологічні умови спостерігаються на Рів'єрі.

Найбільшими ріками є По, Тібр, Арно. Північні ріки живляться талими водами льодовиків і атмосферними опадами. Тому вони повноводні і використовуються для виробництва дешевої електроенергії. На півдні річки влітку мілководні і навіть пересихають.

Наймальовничішими в Італії є озера, що знаходяться в Альпах. Більшість із них льодовикового походження (Лаго-Маджоре, Гарда, Комо). На берегах озер створені курорти світового значення.

У країні переважають окультурені ландшафти. Лісистість території становить 20%. Ліси розміщуються переважно в Альпах.

За геологічною будовою Італія молода країна. Тому вона бідна на мінеральні ресурси, особливо на металорудні.

Серед паливно-енергетичних ресурсів важливе значення має кам'яне вугілля, що знаходиться в Сардінії і Тоскані.

Родовища природного газу зосереджені у долині річки По, в центрі Апеннінського півострова, на острові Сіцілія і на континентальному шельфі. Однак запаси його невеликі.

Значними є ресурси водної і геотермальної енергії. Після Другої світової війни більше половини електроенергії вироблялось в Італії на ГЕС.

Родовища поліметалічних руд (цинк, свинець, срібло й інші метали) знаходяться у Східних Альпах і на острові Сардінія. За запасами ртутної руди Італія займає одне з перших місць у світі (Тоскана).

У Центральній Італії є значні запаси марганцевих руд. Донедавна Італія в основному забезпечувала власні потреби в алюмінію (Сіцілія), цинку (Сардінія).

Надра Італії багаті на будівельний матеріал - мармур, граніт, туфи. У Тоскані видобувають всесвітньовідомий ніжно-білий мармур, який використовували древні римляни.

Сучасна структура господарського комплексу. Виробництво сучасної Італії зорієнтоване на передові технології, а за темпами накопичення капіталу прирівнюється до найрозвиненіших країн світу.

У структурі ВНП переважає сфера послуг, промисловість складає 28 % і сільське господарство - 3 %.

Характерною особливістю країни є різка диспропорція у рівнів розвитку Північної і Південної Італії. Північна Італія перейняла досвід індустріалізації краю від північних сусідів і здійснила її набагато швидше, ніж південна.

Промисловість Італії забезпечує понад 40 % національного доходу, в ній зайнята значна кількість економічно активного населення.

У структурі галузей обробної промисловості провідне місце займає машинобудівний комплекс, хімічна, харчова, легка промисловість.

Розвиток паливно-енергетичної промисловості Італії залежить від імпорту сировини. Країна щорічно ввозить близько 100 млн.т нафти і лише 10 % загальної потреби видобувається в Італії (острів Сіцілія, район Мілана). Видобуток природного газу Італії забезпечує понад одну четверту його потреби, становлячи 20 млрд м3 (5-те місце у Європі). Решту потреби в природному газі Італія задовольняє за рахунок його імпорту з Алжиру, Лівії, Нідерландів, Російської Федерації.

За виробництвом електроенергії Італія займає п'яте місце у Європі. Воно переважно зосереджене на теплових електростанціях, які працюють на привізному вугіллі і відходах великих нафтопереробних підприємств.

Основні ГЕС зосереджені на альпійських притоках р. По.

Італія має потужну нафтопереробну промисловість, яка задовольняє не лише внутрішні потреби, значна кількість нафтопродуктів експортується у сусідні європейські країни. Нафта в Італію доставляється танкерами із країн Південно-Західної Азії, Північної Африки та з інших регіонів і країн світу. Нафтопереробні підприємства збудовані поблизу морських портів, що розташовані вздовж берегової лінії Апеннінського півострова і на острові Сіцілія. У Північну Італію та за межі країни (до північних сусідів) прокладено розгалужену мережу нафтопродуктопроводів, що наближує нафтопереробні підприємства до споживачів нафтопродуктів.

Чорна металургія майже повністю зорієнтована на використання імпортної сировини (залізної, марганцевої руди, руд легованих металів), металобрухту. Коксівне вугілля повністю ввозиться, в основному зі США. Тому великі металургійні комбінати розміщені у портових містах (Генуя, Неаполь, Таранто), куди морем доставляється необхідна сировина, або у великих центрах машинобудування, тобто у місцях збуту продукції.

Окремі види продукції чорної металургії, зокрема стальні труби і листову сталь, Італія експортує.

Кольорова металургія базується в основному на власній сировині. Виробництво міді, цинку та алюмінію зосереджене переважно у північній частині Італії, свинцю - на південно-західній частині острова Сардінія, ртуті - в Тоскані. За кількістю виплавленої ртуті Італія займає одне перших місць у світі.

Машинобудування. У структурі галузі домінує транспортне машинобудування: виробництво легкових автомобілів, локомотивів і вагонів, двигунів для суден і авіації.

Первістком автомобілебудування в Італії є концерн «Фіат» у Турині. Другим важливим центром автомобілебудування є Мілан, де знаходяться компанії «Альфа-Ромео», «Лація» і «Брескія».

Суднобудівна промисловість розвивається в Генуї, Трієсті, Ліворно, Таранто.

Електротехнічна промисловість Італії відома, насамперед, виробництвом так званих білих товарів - холодильників, автоматичних машин для миття посуду, пральних машин (Варесе, Комо, Бергамо).

Хімічна промисловість спеціалізується на випуску хімічних волокон, барвників, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Сировиною для цих виробів служить розмаїта місцева сировина, а також імпортна нафта та газ, апатити.

Легка промисловість має розвинену текстильну, взуттєву та швейну галузі, продукція яких популярна не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках. Підприємства текстильної промисловості зосереджені у північній і центральній Італії, де знаходиться чимало невеликих "текстильних містечок".

Взуттєва і швейна галузі розвиваються переважно на північному заході. За виробництвом взуття та швейних виробів Італія займає друге місце у світі.

Харчова промисловість за ВВП займає серед галузей обробної промисловості    третє    місце    після    машинобудування    і    хімічної промисловості. Високорозвинені в країні консервна, борошномельно-круп'яна, цукрова, тютюнова промисловість.

Сільське господарство. Італія належить до країн, що мають високопродуктивне сільське господарство, яке базується на приватних засадах господарювання.

У структурі сільськогосподарських угідь на орні землі припадає -35%, на луки і пасовища - 19%, на сади, виноградники, оливкові культури -11 %.

Італія спеціалізується на вирощуванні цитрусових, фруктів, винограду, оливкових, при цьому посівні площі під зернові культури зменшуються.

Сільське господарство має землеробський напрямок. Головною галуззю є рослинництво, що виробляє три п'ятих товарної продукції. Важливою галуззю рослинництва є овочівництво. Річний збір овочів досягає майже 15 млн. т (перше місце у Європі). Найбільше вирощують томатів в областях Кампанія і Апулія. Серед фруктових (щорічно вирощується 20 млн. т) переважає вирощування яблук, груш, апельсинів, персиків, черешень.

Кліматичні умови Італії дуже сприятливі для вирощування цитрусових. Їх щорічний збір перевищує 3 млн. т (сьоме місце у світі).

Важливе місце у сільському господарстві традиційно займає виноградарство. За збором винограду Італія займає перше місце у світі. Виноград вирощують по всій країні. Відомою італійською культурою є маслини, плантації яких переважають на півдні.

Важливою галуззю рослинництва вважається зернове господарство. У структурі зернових культур переважає пшениця, переважно тверді її сорти, які використовуються для виробництва високоякісних макаронів.

Крім пшениці, популярними культурами є кукурудза та рис. За кількістю вирощеної кукурудзи Італія займає третє місце у Європі (після Франції та Румунії), а за виробництвом рису - перше. Найбільшою житницею Італії на півночі є Падуанська низовина, а на півдні - Кампанія, Апулія, а також острів Сіцілія.

Італія має значні посіви цукрових буряків, що вирощуються, головним чином на Падуанській рівнині.

Країна займає перше місце у Європі за збором тютюну, його вирощують переважно на півдні.

Тваринництво є головною галуззю сільського господарства Італії, бо його розвиток стримується конкуренцією більш дешевої продукції з країн ЄС. Промислово розвинена Північ спеціалізується на молочному скотарстві. Тут   знаходяться   головні   райони   вирощування   ВРХ - Ломбардія, П'ємонт, Південь Італії, острови Сіцілія й Сардінія є місцем вирощування дрібних тварин, зокрема овець, кіз.

За кількістю виробленого м'яса Італія знаходиться на восьмому місці в світі і на четвертому - у Європі.

Транспорт. Географічне розташування Італії - витягнутість країни з півночі на південь - визначає конфігурацію сучасної транспортної мережі. Більшість доріг мають меридіональне спрямування, за винятком тих комунікацій, що прокладені на Падуанській рівнині. Тут вони мають широтне спрямування.

Основним засобом переміщення в Італії є автомобілі. Вони здійснюють понад 75 % сухопутних перевезень вантажів. Загальна протяжність шосейних доріг перевищує 300 тис. км.

На залізничний транспорт припадає лише 10% загальних вантажоперевезень. Протяжність залізниць - 16 тис. км. Понад 50% залізниць електрифіковані. Найбільшим залізничним вузлом є Мілан. Найважливіші залізничні колії прокладені по східному і західному узбережжях Апеннінського півострова. Центральною магістраллю є лінія Мілан - Болонья - Флоренція - Рим.

Морський транспорт забезпечує 90 % зовнішньоекономічних перевезень. Морські порти - Генуя, Венеція, Трієст забезпечують зв'язки Північної Італії з дунайськими країнами, Америкою, Східною Африкою і Азією, обслуговують транзити Швейцарії, Австрії, Німеччини. Неаполь - головний туристичний і пасажирський порт на півдні Італії, через який здійснюються зовнішні економічні зв'язки з країнами Північної Африки і Західного Середземномор'я.

В Італії створена система магістральних нафто- і газопроводів, що з'єднують промислові центри з портами. Деякі трубопроводи мають міжнародне значення. Від Генуї, Венеції і Трієста прокладені нафтопроводи до Швейцарії, Австрії і Німеччини.

Зовнішні економічні зв'язки. У міжнародному поділі праці Італія спеціалізується на вивозі продукції машинобудування і металообробки, яка становить понад дві п'ятих усього експорту. В експорті основну роль складають легкові автомобілі, деякі види верстатів, обладнання для целюлозно-паперової, легкої, харчової і поліграфічної промисловості, вироби швейної, текстильної, взуттєвої промисловості, хімікатів, продовольчі товари, зокрема овочі, фрукти, вина.

В імпорті головне місце займають машини і обладнання, перш за все складне, а також хімікати, чорні і кольорові метали.

Основними торговельними партнерами є країни ЄС і США.