Похідна функції, її геометричний та механічний зміст
Означення похідної
Нехай задано функцію y=f(x) на деякому проміжку. Візьмемо довільну внутрішню точку x0 цього проміжку, надамо значенню х0 довільного приросту Δx (число Δх може бути як додатним, так і від’ємним), але такого, щоб точка х0+Δх належала даному проміжку.
Тоді
1) обчислимо в точці х0 приріст Δу=Δf(х0) функції:
3) знайдемо границю цього відношення за умови, що Δх→0, тобто:
Якщо дана границя існує, то її називають похідною функції y=f(x) у точці х0 і позначають або .
Похідною функції y=f(x) у точці х0 називають границю відношення приросту функції до приросту аргументу за умови, що приріст аргументу прямує до нуля, а границя існує, тобто
Із другого прикладу можна зробити висновок, що похідна лінійної функції – стала величина, яка дорівнює кутовому коефіцієнту прямої. Якщо у формулі покласти k=0, b=C, де С – довільна стала, то одержимо, що , тобто похідна сталої дорівнює нулю.
Якщо у формулі покласти k=1, b=0, то одержимо .
Функцію, яка має похідну в точці х0, називають диференційованою в цій точці. Функцію, яка має похідну в кожній точці деякого проміжку, називають диференційованою на цьому проміжку. Операція знаходження похідної називається диференціюванням.
Нехай D1 – множина точок, у яких функція y=f(x) диференційована. Якщо кожному поставити у відповідність число , то одержимо нову функцію з областю визначення D1. Цю функцію позначають :