Підготовка до ЗНО з хімії

Вперше сформулював Ж. Пруст (1799 – 1806) на основі експериментальних даних. У сучасному формулюванні звучить так: будь-яка речовина молекулярної будови незалежно від способу одержання має сталий якісний і кількісний склад.

Проілюструємо це простим прикладом: карбон (IV) оксид СО₂ (вуглекислий газ) можна одержати кількома способами:

1. спалюванням вугілля в кисні: С + О₂ = СО₂;
2. випалюванням вапняку: СаСО₃ = СО₂ + СаО;
3. дією кислот на карбонати: HCl + Na₂CO₃ = CO₂ + NaCl + H₂O;
4. спалюванням органічних речовин: СН₄ + О₂ = СО₂ + H₂O;
5. спалюванням карбон (ІІ) оксиду: 2СО + О₂ = 2СО₂.

Проте, незалежно від способу добування у складі вуглекислого газу буде 36,6% Карбону та 63,4% Оксигену.

З розвитком хімії з’ясувалось, що деякі речовини не підлягають закону сталості складу і залежно від способу одержання можуть мати різний кількісний (але не якісний!) склад. Речовини сталого складу назвали дальтонідами (на честь англ. Дж. Дальтона), а змінного – бертолідами (на честь фр. К. Бертолле, який передбачив існування таких сполук).

Дальтоніди мають молекулярну структуру, їх склад виражають простими формулами з цілочисельними індексами: H₂SO₄, HCl, CO₂, PCl₅, CH₄ тощо.

Більшість бертолідів – речовини кристалічної структури, їх склад описують формулами із дробовими змінними індексами. Так, у титан (IV) оксиді TiO₂, залежно від умов одержання, на одиницю маси Титану може припадати від 0,65 до 0,67 одиниць маси Оксигену, що відповідає формулі TiO_1,9-2,0, де індекси вказують межі, у яких змінюється вміст елемента (у нашому випадку Оксигену). Сполуки змінного складу мають не молекулярну, а атомну структуру, і тому їх формула вказує межі складу речовини, а не склад молекули.