Підготовка до ЗНО з хімії

З розплавленого кварцу виготовляють кварцове скло, яке пропускає ультрафіолетові промені. Його використовують для виготовлення кварцових ламп та хімічного посуду.

Скло – твердий прозорий матеріал. Найпоширеніші силікатні скла, які містять SiO₂.

Звичайне віконне складається з оксидів Na₂O, CaO та SiO₂ з добавками Al₂O₃ і MgO тощо. Магній оксид забезпечує хімічну і механічну стійкість, алюміній оксид – термостійкість і однорідність.

Для одержання кольорового скла вносять спеціальні добавки – оксиди металів: Mn₂O₃ надає фіолетового забарвлення, Cr₂O₃ або Fe₃O₄ – зеленого, CuO – блакитного, CoO – синього, CdS – жовтого. Додаванням PbO до звичайного скла одержують кришталь та штучні дорогоцінні камені.

Для добування скла сплавляють Na₂CO₃, CaCO₃, SiO₂ та добавки у спеціальних печах при 1000 ⁰С:

Na₂CO₃ + CaCO₃ + 6SiO₂ = Na₂O×CaO×6SiO₂ + 2СО₂.

З однорідного розплаву при 1300 ⁰С формують скляні вироби. Із скла виготовляють труби, тару, хімічний і побутовий посуд, деталі оптичних приладів.

Якщо суміш неорганічних сполук з SiO₂ не плавлять, а лише спікають при високих температурах, утворюються керамічні матеріали. Найбільше значення з них мають фарфор і фаянс.

Фарфор – білий матеріал, складається з SiO₂, Al₂O₃ i K₂O. Він газо- і водонепроникний, використовують для виготовлення ізоляторів, художніх виробів, предметів побуту.

Фаянс – фарфор, вкритий глазур’ю. З нього виготовляють облицювальну плитку, посуд, художні вироби.

Кераміку застосовують для виготовлення будматеріалів – цегли, черепиці.

Цемент – порошок, складається із прожарених досуха CaSiO₃ i MgSiO₃. Добувають його з вапняку і глини, випалюючи їх у спеціальних печах при 1400 ⁰С. При змішуванні цементу з водою, маса швидко затвердає.

Із суміші цементу, води і наповнювачів (пісок, щебінь, шлак) при затвердінні утворюється бетон.