Підготовка до ЗНО з географії

Металургією називають галузь господарства, що займається виробництвом металу із залізної та марганцевої руд, скрапу (відходів виробництва і брухту) та руд кольорових металів

Розрізняють дві галузі металургії - чорну і кольорову. Їх розвиток і розміщення залежать від вмісту металів у породі, попиту на метал, від місць розташування сировинних та паливних ресурсів. Чорна металургія виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави (сплави заліза з різними легуючими домішками). Це складний комплекс виробництва, який поєднує доменний мартенівський і прокатний технологічні процеси. Чорна металургія є базою розвитку машинобудування та багатьох інших галузей економіки. Значення її зростає, незважаючи на конкуренцію алюмінію і синтетичних матеріалів, залишається важливим конструкційним матеріалом.

Сьогодні виробництво сталі у світі складає майже 800 млн. т, або в більш ніж сім раз більше, ніж у 1945 р.

До недавнього часу найбільшим виробником чорних металів у світі були США, тепер - Китай (130 млн. т). До значних виробників чорних металів належать Японія, Німеччина, Росія, Італія, Франція, Україна. Серед країн, що розвиваються - Індія, Бразилія, Мексика, Південна Корея та ін.

Нині розвинені країни спеціалізуються на виробництві високоякісної сталі і складних видів прокату, а країни, що розвиваються - на виробництві масових видів металу, поповнюючи світовий ринок дешевим металом.

Найпотужнішими районами виробництва чорних металів у світі є Донецький (Україна), Уральський, Кузнецький (Росія), Рурський (Німеччина), штат Мінас-Жерайс (Бразилія), Лотарингія (Франція), басейн Хамерслі (Австралія) та ін.

Особливістю виробництва чорних металів на сучасному етапі є їх розташування поблизу великих транспортних вузлів (у морські порти завозять найдешевшим водним транспортом різну сировину і вивозять готову продукцію). Це дало змогу створити великі металургійні комбінати у Франції (Дюнкерк), Італії (Генуя, Таранто), у Німеччині (Бремен), у США (затока Делавер), в Японії (Кобе). У зв'язку з наближенням чорної металургії до споживача вона почала розвиватися у країнах, які майже не мають власних ресурсів заліза і палива (Японія, Італія, Південна Корея). За останні роки частка цих держав у виробництві сталі зросла.

В останній період спостерігається деяке переміщення чорної металургії в країни, що розвиваються, особливо в райони видобутку високоякісної і дешевої руди. Цьому сприяє також намагання розвинених країн позбутися екологічно шкідливого виробництва.

Важливою галуззю важкої індустрії є кольорова металургія, яка включає виробництво кольорових металів та їх сплавів (алюмінію, магнію, титану, міді, нікелю, олова, сурми, ртуті та ін.), рідкісних і дорогоцінних металів.

Кольорові метали найбільше використовуються в обробній промисловості. Це пояснюється їх особливими властивостями. Наприклад, мідь, алюміній і срібло характеризуються високою електро- і теплопровідністю; титан, нікель, свинець, олово, мідь, алюміній - стійкістю проти корозії. Нині кольорова металургія продукує 70 металів із загальним обсягом 45 млн. т щорічно. Однак найбільшим набором галузей кольорової металургії виділяються такі країни, як США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія, Австралія. За своїми можливостями наближається до останніх Україна. Інші країни, як правило, спеціалізуються на виробництві декількох або одного-двох кольорових металів (Нідерланди, Норвегія, Угорщина, Болгарія, Польща).

Алюмінієва промисловість швидко розвивається в різних країнах світу. Загальносвітове виробництво складає 22,7 млн. т.

Основним видом сировини для виробництва алюмінію є боксити, з яких отримують глинозем - напівфабрикат для виплавлення цього металу. Більшість розвинених країн світу не мають промислових запасів бокситу і тому змушені його імпортувати. Найбільші запаси цієї сировини розташовані в Африці (узбережжя Гвінейської затоки) - Гвінея, Гана, Камерун; в Карибському басейні - Ямайка, Гаїті, Домініканська Республіка, Гаяна, Сурінам, у країнах Середземномор'я - Франція, Італія, Греція; на Балканах і в Австралії. Щорічно у світі видобувають понад 125 млн. т бокситів. Найбільшими їх виробниками є Австралія, Гвінея і Ямайка. Загалом країни, що розвиваються, зосереджують три четвертих світових запасів бокситів, але за випуском алюмінію вони значно відстаюгь, складаючи лише одну п'яту його світового виробництва. Найбільшим виробником алюмінію у світі є США, які використовують дешеву електроенергію (понад 16 % його світового виробництва). Три чверті бокситів імпортуються в США з Ямайки, Суринаму, Гвінеї. Друге і третє місце розділяють Канада і Австралія.

В Україні виробництво алюмінію орієнтується на дешеву електроенергію і привізний глинозем (Запорізький алюмінієвий комбінат, Миколаївський глиноземний завод).

Виробництво міді. Мідь як метал досить поширена, але у природі вона перебуває у найрізноманітніших рудах (поліметалах). Руди вважаються багатими, якщо містять до 3 % міді. Усі мідні руди в місцях їх видобутку збагачуються, унаслідок чого отримують концентрати із вмістом міді до 10-30 %. Вони і служать сировиною для плавлення або рафінування міді. Мідь використовується в електротехнічній промисловості, у виробництві різних машин і приладів. Значна її кількість направляється на виготовлення кабелю, проводів, електродвигунів, телефонного обладнання, радіоапаратури, мідних сплавів. Найбільшими виробниками і споживачами міді в світі є Чилі, США, Японія, Китай, Німеччина. Головними експортерами рафінованої міді є Замбія, Чилі, Конго і Канада. Основні мідеплавильні підприємства зосереджуються переважно в розвинених країнах. У країнах "третього світу" переважає випуск чорнового металу, який експортується в розвинені країни світу.